ГІПЕРПАРАТИРЕОЗ І НИРКИ

Вступ. Первинний гіперпаратиреоз – це надмірна секреція паратгормону внаслідок дефекту клітин паращитоподібних залоз. Розрізняють декілька клінічних форм: кісткову, ниркову, шлунково-кишкову (виразка шлунка, панкреатит, холецистит), серцево-судинну (артеріальна гіпертонія) та інші. Підвищена секреція паратгормону є причиною посиленого остеолізу та переміщення кальцію у кров, посиленого всмоктування кальцію з шлунково-кишкового тракту та підвищеної екскреції кальцію та фосфатівіз сечею. У 50% випадків хвороба протікає безсимптомно і тільки виявлена гіперкальціємія дозволяє запідозрити гіперпаратиреоз.Мета. Описати клінічні прояви гіперпаратиреозу, проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта з високим рівнем паратгормону, диференціювати первинний і вторинний гіперпаратиреоз.Матеріали і методи. Огляд сучасних та зарубіжних джерел, аналіз та обговорення конкретного клінічного випадку; методики – опис, аналіз, реферування.Результати. На підставі раптового початку, появи спраги, нудоти, нестримної блювоти, не пов’язаної з прийомом їжі, суглобових та м’язевих болей, спастичних болей в животі, масивної поліорганної кальцифікації, нервово-психічних розладів, підвищеного рівня кальцію, підвищеного рівня паратгормону, остеопорозу, наявності конкрементів в нирках, підвищеного рівня лужної фосфатази, гіповолемії, гіпокаліємії, метаболічного алкалозу, помірної протеїнурії та гематурії, а також, враховуючи наявність провокуючого фактора (психо-емоційний стрес), у пацієнтки діагностовано первинний гіперпаратиреоз, кістково-ниркова форма. Стан після гіперпаратиреоїдного кризу.Висновок. Суб’єктивні (загальна слабкість, депресія, кістково-суглобовий біль та інші) та об’єктивні (ниркові і кісткові) мають привернути увагу лікаря щодо наявності гіперпаратиреозу. До диференціації первинності чи вторинності гіперпаратиреозу має бути залучений лікар-нефролог.