Протестантські екзистенціалісти про спотворення віри

Актуальність. Проблема спотворення віри завжди залишалася в центрі уваги релігійних мислителів, а одну з її найбільш проникливих спроб осмислення здійснили представники протестантського екзистенціалізму – Пауль Тілліх, Карл Барт і Рудольф Бультманн. Метою дослідження є ознайомлення з  поняттям “Cпотворення віри” в інтерпретації провідних протестантських мислителів 20-го століття – Пауля Тілліха, Карла Барта і Рудольфа Бультманна. Результати. Поняття віри має тривалу історію інтерпретації, як в релігійних (теологічних) колах, так і в філософських. В біблійному сенсі віра розуміється як слідування істинному вченню, а також як особливий екзистенційний стан. Відповідно відхід від віри розуміється як ересь, розкол, відступництво. В теологічній класифікації віра має три елементи: інтелектуальний, емоційний, вольовий. Філософська інтерпретація віри вирізняється динамізмом і відкритістю, в той час коли для релігійної характерний догматизм. В роботах протестантських екзистенціалістів простежується переоцінка сенсу спотворення віри. Після зустрічі з американським протестантизмом, Тілліх дійшов до висновку, що в його основі лежить антропологічне розуміння віри. Унаслідок Тілліх виділяє  інтелектуальне, моральне, емоційне спотворення віри. Для Карла Барта релігія – це форма спотворення віри. Вона замінює її трансцендентну сутність на антропологічні практики благочестя. Згідно Рудольфу Бультманну, спотворення віри знаменується слідуванням міфу в його есхатологічно-космологічному вимірі.  Висновки. Таким чином, в протестантському екзистенціалізмі відбулося переосмислення не тільки сутності віри, але й форм її спотворення. Кінцевою ж метою протестантських екзистенціалістів було окреслення сенсу автентичної віри, вільної від релігійних напластувань, що спотворювали її протягом століть.