Плазмові рівні кортизолу та інсуліну як біомаркеру напруги в дівчат з олігоменореєю в прифронтовому місті Харків, Україна

Резюме. Порушення менструальної функції залишаються актуальною проблемою сучасної медицини. Поряд із багатьма несприятливими факторами, що впливають на здоров’я дівчат, яких слід розглядати як майбутніх матерів, вплив травматичних подій займає одне з провідних місць. Стрес є комплексною адаптивною реакцією, що потребує додаткових енергозатрат. Під його впливом змінюється функціонування як гіпоталамо-гіпофізарноадреналової осі, так і секреція інсуліну. Метою нашого дослідження стало з’ясування особливостей реакції напруги в дівчат з олігоменореєю (ОМ) в прифронтовому місті. Матеріал і методи. Для оцінки адаптаційних можливостей було вивчено вміст у сироватці крові кортизолу (К) і інсуліну (Ін) та їх співвідношення в 116 хворих дівчат з олігоменореєю. Усі хворі були розподілені на групи в залежності від терміну існування ОМ. У першу групу увійшли 20 дівчинок, які звернулися по медичну допомогу в перший рік після менархе. До другої групи було включено 28 підлітків з існуванням захворювання до 2 років, третю групу становили 39 пацієнток, у яких ОМ спостерігалася до 3 років і в четверту групу було віднесено 39 хворих, у яких ОМ існувала понад 3 роки. Результати. Функція наднирників і підшлункової залози щодо синтезу К і Ін у половини дівчат з ОМ була збережена, про що свідчить співвідношення К/Ін, яке коливалось у межах нормативних значень. Зниження цього індексу відмічалося більш ніж у третини і від 3 до 10% дівчат мали підвищення індексу напруги. Встановлено, що при виникненні ОМ в перший рік існування менструацій не відмічається високих цифр індексу напруги (К/Ін), які свідчать про зниження резервів компенсаторних можливостей організму та порушення енергозабезпечення адаптаційних процесів. З подовженням терміну існування ОМ вже з’являються ознаки виснаження, тобто неадекватної реакції організму на хронізацію процесу. Висновки. У результаті проведеного дослідження і аналізу виявлених порушень встановлено, що в 39,7% хворих з ОМ мають місце розлади адаптації. Дані відхилення підкреслюють необхідність визначення адаптаційних ресурсів для вирішення питання щодо їх корекції з метою підвищення можливостей організму переносити стрес та посилення адаптаційних спроможностей.