LANTERNS OF THE DEAD IN KRAKÓW. FROM THE SING OF “SUDDEN DEATH” TO A SYMBOL OF THE TOWN’S HISTORY

У статті охарактеризовано пам’ятки монументальної нагробної архітектури – ліхтарі померлих. Їх ідея виникла під час клюнійської реформи, а самі пам’ятки від першої половини ХІІ ст. почали з’являтися на теренах Европи, зокрема в Польщі. Їх розташування (біля монастирських кладовищ або над масовими похованнями) означало святість місця, де мешкали мертві, заохочувало живих до молитов за душі, які перебували в чистилищі. Ліхтарі померлих замінили свічки на могилах. У Середньовіччі вони рідко були присвячені окремим людям. Лише згодом їх почали встановлювати на місцях раптової смерти людей. Ліхтарі мали також магічні функції. У свідомості населення їхнє світло захищало від привидів, ходячих мерців чи неприкаянних душ. На теренах Центральної Европи найбільша група ліхтарів померлих є у Кракові. Тут збережено 11 об’єктів, найдавніший з яких датований XIV ст. (нині розташований біля костелу св. Миколая), а найпізніший – XIX ст. Особливо помітним є взаємозв’язок ліхтарів померлих із топографією місць, де від Середньовіччя закладали цвинтарі та заклади для невиліковно хворих. Ліхтарі померлих були також пов’язані зі старими торговельними шляхами, поселеннями й місцями поклоніння, які функціонували на місці Кракова ще в дохристиянську добу. Ліхтарі, які розміщували на полях, попереджали мешканців міста та мандрівників про небезпечні місця (лепрозорії, лікарні для інфекційних хворих, епідемічні кладовища), місця поховань засуджених. Під час подорожей вони допомагали оминути болота, мочарі тощо, сигналізували про найближчі монастирі та поселення.