Якість плодів яблуні: анатомічні особливості та хімічний склад

Мета. Вивчити анатомічну будову плодів нових сортів яблуні, визначити їхню щільність та важливі хімічні складові. Методи. Дослідження проводили біологічними, лабораторними, мікроскопічними та статистичними методами. Використовували порівняння й узагальнення, систематизацію літературних даних. Результати. Аналіз параметрів шкірки плодів яблуні трьох сортів показав, що найбільші показники отримані при вимірюваннях анатомічних зрізів у сорту ‘Ред Джонапринц’, а найтоншою виявилась шкірка плоду у сорту ‘Хоней Крісп’. Паренхіма плоду яблуні сорту ‘Ред Джонапринц’ була більш однорідною, на відміну від плодів сорту ‘Беліда’. Отримані анатомічні зрізи будови яблук нових сортів яблуні корелювали з проведеними вимірюваннями щільності плодів. Вміст сухих розчинних речовин змінювався залежно від сорту від 13,6 до 15,7 %; за середнього значення 14,6 %. Плоди сорту ‘Беліда’ вирізнялися найбільшою кількість цукрів — 12,66 %. Вміст органічних кислот найвищим був у яблуках сорту ‘Ред Джонапринц’ (0,56 %). Мінімальну кількість органічних кислот накопичили плоди яблук сорту ‘Хоней Крісп’ (0,28 %). Цукрово-кислотний індекс досліджуваних сортів яблуні змінювався від 19,3 до 37,2 за середнього значення 30,9. Найвищими виявились смакові якості плодів сорту ‘Беліда’, а найнижчу оцінку отримали яблука сорту ‘Ред Джонапринц’. Висновки. Структура плоду яблуні сорту ‘Хоней Крісп’ була найбільш однорідною й містила досить великі клітини, а за сенсорного аналізу виявилась найбільш соковитою. За вмістом у плодах сухих розчинних речовин та цукрів виділявся сорт ‘Беліда’, а за сумою органічних титрованих кислот — ‘Ред Джонапринц’.