Принцип енантіодромії в романі Жана-Поля Сартра «Нудота»

У статті розглядається питання енантіодромії в романі Жана-Поля Сартра «Нудота». Особлива увага надається  природі самого явища енантіодромії (її реальних та уявних проявів), закономірностей взаємодії протилежностей  у історичних, соціальних та особистих взаємодіях. Піднімається питання про неможливість прямолінійного контролювання подій та явищ, оскільки подібні спроби спричиняють ще більший відхід від бажаного результату. Особлива увага надається роздумам Антуана Рокантена про природу внутрішньої складової життєвих колізій. Наводяться найбільш вживані та специфічні визначення енантіодромії. Автори зупиняються на розгляді внутрішньої та зовнішньої динаміки енантіодромії у романі «Нудота», що відстежується крізь призму роздумів головного героя. Доведено, що енантіодромія становить собою один з основних принципів побудови «нової» життєвої моделі головного героя Антуана Рокантена, яка почасти відповідна ідейним засадам екзістенціональної філософії Жана-Поля Сартра. Виконано огляд досліджень, що дотичні до енантіодромії та творчості Жана-Поля Сартра. Розкриті тези Юнґа про принципи рівноваги в природному світі, де будь-якій крайності протистоїть певна система, спрямована на відновлення балансу. Доведено, що існує принцип неминучого перевороту обставин після досягнення певного рівня балансу. Особливості роману «Нудота» демонструють характер  енантіодромії. Доведено, що енантіодромія життя вважається частковою відповіддю на питання складності вхопити суть перебігу подій та психологічних балансів особистості зокрема та суспільства загалом. Особлива увага надається тому, що все у творі робиться через  конфлікт. Цим Сартр відтворює вчення Геракліта, що стверджує прагнення до протилежностей, із яких створюється співзвуччя. Багаторічні філософські спостереження автора вивели ідею того, що все спрямовано у різні боки (незгода), гармонує із самим собою, є першоосновою й породжує все – у боротьбі, з того, що відрізняється, народжується найпрекрасніша гармонія. Надана авторська розробка складності сприйняття протилежностей, оскільки правильна відповідь на виклики долі в творі часто має найбільш екстравагантний вибір, а «неправильні відповіді» часто відповідають нашим очікуванням.