МИХАЙЛО ЯЦКІВ НАЗАВЖДИ

Метою статті є аналітичні судження про творчість одного із яскравих представників західноукраїнського модерну Михайла Яцкова (1873-1961). Об’єктом дослідження стали прозові твори письменника, а предметом вивчення – особливості художнього мислення галицького прозаїка. Автор статті, присвячуючи її 150-річчю від дня народження відомого художника слова, розкриває крізь призму біографічних відомостей про нього твори (оповідання, повісті) Михайла Яцкова, його стильову манеру письма, зв’язану з психологізацією, химерністю та модерністю його авторської ідейно-естетичної свідомості. При цьому, аналізуючи літературну спадщину прозаїка, він використовує такі методи дослідження: біографічний, герменевтичний, філологічний і порівняльно-типологічний. Такий методологічний синтез сприяє розкриттю епічного мислення письменника, зокрема його модерністський складник. Наукова новизна даного дослідження полягає у тому, що в ньому зібрано й упорядковано малознані (або ж невідомі) і сучасні наукові праці про творчість Михайла Яцкова і з нових методологічних підходів зроблено спробу проаналізувати оповідання та повісті письменника. Практичне значення публікації зреалізовано вже у самій її назві: творчість Михайла Яцкова можна використовувати повсякчас в навчальних закладах освіти (на уроках української літератури, на спецкурсах і семінарах у вищій школі), у працях про творчість Михайла Яцкова.