СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМІ БЕЗПЕКИ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Ключовою тезою роботи є необхідність фундаментальної зміни парадигми – переходу до проактивної, ризик-орієнтованої моделі управління, що фокусується на прогнозуванні та нейтралізації загроз до їх реалізації. Теоретичною основою цього підходу виступає, зокрема, модель «швейцарського сиру» Джеймса Різона, яка демонструє, що аварія є наслідком збігу прихованих недоліків на кількох рівнях захисту, а саме технологічному, організаційному, компетентнісному та наглядовому. Метою проактивної системи є постійне виявлення та усунення цих «дірок» для унеможливлення катастрофічного збігу. Технологічним фундаментом для реалізації проактивного підходу визначено цифрову трансформацію на засадах індустрії 4.0. Запропоновано створення єдиної інтелектуальної екосистеми, де: Інтернет речей IoT виступає системою збору даних у реальному часі через датчики вібрації, корозії на обладнанні, газоаналізатори в робочих зонах та носимі «розумні» каски і біометричні трекери для персоналу; штучний інтелект AI обробляє ці дані для прогнозування відмов обладнання та інтелектуальної відеоаналітики; імерсивні технології VR/AR та цифрові двійники забезпечують відпрацювання навичок в екстремальних ситуаціях без ризику для життя та дозволяють безпечно моделювати найскладніші аварійні сценарії. Для об’єктивізації управлінських рішень пропонується перехід від якісних оцінок до кількісного аналізу ризиків QRA. Цей підхід базується на формулі Ризик = Імовірність × Наслідки та використовує математичні інструменти, такі як дедуктивний аналіз «дерева відмов» FTA та індуктивний аналіз «дерева подій» ETA для розрахунку ймовірностей складних аварій. Такий аналіз дозволяє проводити економічно обґрунтовану оцінку «витрати-вигоди» для інвестицій у системи безпеки. Ключовим висновком роботи є те, що в сучасних умовах межа між охороною праці, техногенною безпекою та цивільним захистом повністю стирається. Запропоновано концептуальну модель єдиної, інтегрованої системи управління безпекою, що об’єднує ці три компоненти. Практична реалізація моделі передбачає облаштування укриттів, створення дублюючих систем оповіщення та зв’язку, а також проведення комплексних тренінгів, що поєднують навички надання першої допомоги з елементами тактичної медицини. Створення такої адаптивної системи є безальтернативним шляхом для забезпечення захисту персоналу та стійкості функціонування стратегічних підприємств України.