Нейрофеноменологія Франциско Варели

Метою статті є висвітлення фундаментальних ознак та провідних постулатів проєкту натуралізації феноменології Ф. Варели, а саме проєкту нейрофеноменології. Актуальність дослідження обґрунтована тим, що тематика перцепції є однією з найбільш актуальних та малодосліджених філософських проблем сучасної когнітивної царини. Результати. За результатами дослідження було виявлено, що Ф. Варела вперше дослідив стрижневість феноменологічного виміру досвіду для когнітивної філософії та аналітики перцептивних механізмів. Проєкт нейрофеноменології в межах енактивізму зосередився на проблематизації суб’єктивності та персоніфікованості перцептивних даних певної людини. Було проаналізовано методологію нейрофеноменології та встановлено, що основою методологічного каркасу є використання методів від першої особи або ж методів опису первинних даних. Було з’ясовано, що нейрофеноменологія Ф. Варели здійснює спробу зняття демаркаційної лінії між первинним і сторонніми даними, іншими словами в межах даної теорії здійснюється інтеграція суб’єктивних та об’єктивних даних. У межах дослідження було оцінено вплив феноменологічних підходів та методології нейробіології для функціонування нейрофеноменології. Встановлено, що Ф. Варела запровадив інтегральне об’єднання даних сфер, пов’язуючи їх з метою побудови певної ланки між цими феноменальними науковими областями. Визначено, що інноваційність та актуальність проєкту нейрофеноменології Ф. Варели полягає в об’єднанні нейродинамічного функціоналу, теорії динамічних систем та суб’єктивного досвіду в одну перцептивну архітектуру. Висновки. У висновках було підкреслено, що нейрофеноменологія Ф. Варели постає методологічним засобом вирішення складної проблеми свідомості та прогалини в поясненні. Додатково, було наведено новизну та перспективи подальших досліджень у проаналізованій області, зокрема підкреслено парадоксальність питання граничності перцептивного досвіду, проблеми природи темпоральності свідомості та природи пам’яті.