RELOCATION OF COMPANIES (ENTERPRISES): SOCIO-ECONOMIC AND LEGAL MECHANISMS

Процес зміни умов діяльності компанії (підприємства) спонукає до процесів релокації через переміщення її працівників як в межах України, так і за кордон. Релокація компаній як реакція на надзвичайні обставини вимагає розуміння їхньої діяльності з точки зору темпів інноваційного зростання, як в Україні, так і за кордоном, а також їх динамічних можливостей в управлінні, координації та моніторингу різних елементів процесу співпраці. Метою цієї статті є аналіз питань, пов'язаних з можливими алгоритмами реагування компанії на зміни рівня загроз та критичних ризиків для її діяльності, а також із соціально-економічними та правовими аспектами релокації. Використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. Матеріалами для дослідження слугували публікації вітчизняних та зарубіжних науковців, а також норми чинного законодавства України та ЄС. У статті аналізуються особливості релокації компанії (підприємства) як механізму, що дозволяє компанії оперативно реагувати на зміни зовнішніх соціально-економічних та правових факторів, перспективні напрямки впровадження релокації та її недоліки. Проведено аналіз релокації, яка проявляється в кількох вимірах. Стверджується, що внутрішнє переміщення є ефективним механізмом реагування на надзвичайні обставини, такі як воєнний стан або повномасштабне військове вторгнення, тоді як транскордонне переміщення є ефективним механізмом у контексті вступу до ЄС та застосування можливостей переміщення, наданих державам-членам ЄС, до вітчизняних компаній. Автори статті наводять міркування щодо основних інструментів, які можуть слугувати основою для розробки директив та процедур, що регулюватимуть безпосередні дії компанії після переміщення.