ВОКАЛЬНО-ХОРОВА ТВОРЧІСТЬ А. ГАЙДЕНКА ЯК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ НЕОФОЛЬКЛОРНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

Метою статті є жанрово-стильовий аналіз вокально-симфонічної творчості відомого харківського композитора А. Гайденка в контексті культурно-історичних особливостей епохи сучасного автора. У пропонованій науковій статті розглядаються культурно-історичні передумови розвитку української вокально-симфонічної музики останньої чверті ХХ ст., що привели до її синтезуючого характеру, а також принципи жанрово-стильового моделювання у вокально-симфонічній творчості українських композиторів, зокрема знаного українського майстра, викладача, диригента, заслуженого діяча мистецтв України А. Гайденка. Методологія дослідження спрямована на аналіз, виділення і осмислення неофольклорних тенденцій і їх віддзеркалення у вокально-хоровій музиці А. Гайденка, зокрема кантаті «Чотири дійства». Наукова новизна презентованої статті полягає в тому, що вперше здійснений системний аналіз вокально-симфонічної творчості А. Гайденка. Висновки. Новий погляд на фольклор, як на систему мислення, зумовив новий синтез фольклорної та професійної систем у творчості А. Гайденка, що відображувалося у глибинному прочитанні народного усного тексту – першоджерела – і говорить про неосинкретизм на новому рівні музично-виразних засобів музично-театрального дійства. Прагнення автора до театралізації, спочатку наявне у синкретичному обрядовому дійстві, знайшло віддзеркалення і в музиці кантати, передусім у формі прихованої театралізації, хореографії. У запропонованій статті, в контексті неофольклорних тенденцій, визначена специфіка стилістики хорової творчості композитора А. Гайденка. Узагальнюючи результати дослідження відзначено, що у хоровій музиці А. Гайденко творчо переосмислив народні традиції, це відбилося насамперед у концептуальному характері кантати, своєрідній новизні жанру (симфонізація і театралізація кантати).