Експериментальне моделювання туберкульозного спондиліту

Актуальність. Туберкульозний спондиліт (ТС) в структурі кістково­суглобового туберкульозу у дорослих займає провідне місце і досягає 40–61,5 %. Метою даної публікації є висвітлення процесу моделювання туберкульозного спондиліту і його особливостей у морських свинок для подальшого використання результатів експерименту у лікувальній та науковій практиці. Матеріали та методи. Експеримент ставився на 40 статевозрілих морських свинках. Моделювання туберкульозного спондиліту проводилось на основі розробленого нами способу (патент № 112423 (UА) Україна). Усі тварини були розподілені на чотири рівні групи: 1­ша — 3­тя групи (основні) — виконувалась ін’єкція 0,5 мл суспензії М.tuberculosis (0,1 мг сухої маси в 1 мл) в тіло хребця згідно з методикою; 4­та група — контрольна. Тваринам робилась ін’єкція стерильного фізіологічного розчину (0,9% — 0,5 мл) в тіло хребця. Група 1 (10 свинок) — лікування специфічними антибактеріальними препаратами (АБП) першого ряду (ізоніазид, стрептоміцин, рифампіцин). Група 2 (10 свинок) — лікування специфічними антибактеріальними препаратами другого ряду (амікацин, рифабутин, офлоксацин). Група 3 (10 свинок) — не проводилося лікування. За всіма тваринами проводилося динамічне спостереження з клінічними, рентгенологічними, патоморфологічними і лабораторними дослідженнями. Виведення ­експериментальних тварин з досліду проходило за раніше розробленим графіком — при виявленні ознак досліджуваних стадій туберкульозного процесу. Всім виведеним з експерименту тваринам проводилося патоморфологічне дослідження. При цьому основна увага приділялася вивченню патоморфології уражених специфічним процесом хребців. Результати. У результаті морфологічного дослідження встановлено наявність активного туберкульозного процесу в тілах хребців і паравертебральних тканинах у тварин із модельованим туберкульозом і лікуванням специфічним АБП першого ряду, а також у тварин, які не приймали специфічного лікування. Важливо зазначити, що ступінь вираженості деструктивних змін у вражених хребцях у тварин нелікованих і тих, які приймали АБП першого ряду, практично однаковий. У тварин, яким моделювали туберкульоз і лікували специфічним АБП другого ряду, виявлено пригнічення патологічного процесу з утворенням молодої кісткової та сполучної тканини різного ступеня зрілості та наявністю зони, що відмежовує вогнище запалення від здорової тканини в ранні терміни захворювання (один місяць). В результаті виконаної роботи вдалося простежити стадійність розвитку туберкульозного спондиліту у морської свинки та сучасні особливості клінічного, рентгенологічного та патоморфологічного перебігу. Виявлена ідентичність моделі основних клінічних форм туберкульозного спондиліту у морської свинки та людини. Висновки. Дане дослідження показало, що проведення сучасної інтенсивної специфічної антибактеріальної терапії в умовах експерименту дозволяє досягти відмежування деструктивного процесу в порівняно ранні терміни розвитку захворювання (4–5 тижнів). Отримані нові знання про патоморфологічні особливості перебігу туберкульозного спондиліту дозволяють проводити радикальні оперативні втручання на хребті без ризику генералізації туберкульозного процесу в більш ранні терміни.